Для когось абстрактні картини це «мазня» і взагалі не мистецтво, для когось незрозумілий дивовижний світ, хтось його любить, а хтось ні. У будь-якому випадку, якщо ви не відносите себе до цінителів оного, пропонуємо вам кілька порад по тому, як подружиться з цим звіром. І наступного разу при зустрічі з ним не розгубитися.
Хочемо порекомендувати почитати про Галерея Абстрактного ИскусстваНемає ніякого зашифрованого коду або послання.
Людині властиво шукати проблему і прихований сенс там, де їх немає. І абстрактне мистецтво якраз таке місце. Зробіть глибокий вдих, відкиньте бажання зв’язати кожен колір з біографією художника, а для кожного мазка знайти пояснення. Відгадуючи загадку, отримуєш задоволення на мить, занурення в таємницю-насолоду тривале.
До картини потрібно звикнути.
Кажуть, абстрактне мистецтво уповільнює сприйняття. Це й не дивно, потрібен час, щоб осягнути такий твір. Як довго ви повинні дивитися на роботу, щоб відчути її? Дивіться поки не набридне. Якщо вона вас зацікавить, ви ще до неї повернетеся не раз, постійно відкриваючи для себе щось нове.
Не думайте про сенс, зосередьтеся на почуттях.
В класиці все зрозуміло: полотно, олія; папір, акварель. А тут набагато цікавіше. Подивіться з чого зроблена картина, які кольори використані, яка текстура. Відразу виникне відчуття умиротворення або хаосу, легкості або напруженості і т. д.
Коли не подобається, це нормально.
Не кожна робота може захопити. Нічого в цьому дивного. Не соромтеся вибрати те, що вам дійсно до душі. Хто доведе, що ці червоні кружечки гірше, ніж ті кольорові смужки?
Назва — це підказка.
Ну добре, припустимо, назва «Картина № 7» або «Без назви» не так вже й корисні. Але спробувати варто. А інформація про час і місце створення картини підкаже атмосферу і настрій, в яких була створена робота.
Там де немає сенсу, його не знайдеш.
Деяких художників зовсім не хвилювало, що означають їхні картини.Так що і вас хвилювати не повинно. Одного разу під час інтерв’ю відомого абстракціоніста Ельсуорта Келлі запитали про глибокий сенс серії його картин, написаних в 1972 році. «Складно згадати. Я і сам сьогодні ними вражений. Для мене це загадка». Тепер ви розумієте, чому абстракція — це не ребус?
Абстрактний живопис така різна, часто вона ставить в глухий кут, викликає огиду, але і захоплює теж. Не треба ламати голову або думати, що не розумієш тут нічого. Тут не розуміти, а відчувати треба. А якщо картина не викличе емоцій, то і бог з нею. Знайдіть таку, яка сподобається, і насолоджуйтеся, адже на неї можна буде дивитися нескінченно.