Підлітковий вік — це період швидких соціальних змін, і для багатьох підлітків він позначений зміною дружби, переходом до нової школи та розвитком самосвідомості. Серед цих змін самотність стає все більшою проблемою, не лише як болісний досвід, але й як фактор ризику для психічного здоров’я та академічного вигорання. Нове дослідження, проведене у Фінляндії, підкреслює критичну роль соціальної приналежності в зменшенні цих ризиків.
Зміна ландшафту соціальних зв’язків
Протягом десятиліть дослідження показували зниження соціального капіталу та громадянської активності навіть у таких розвинених країнах, як Сполучені Штати. Ця тенденція, задокументована такими дослідниками, як Роберт Патнем, вказує на ширшу ерозію соціальних мереж, які колись забезпечували підтримку та зв’язок. У світі, де люди все більше ізольовані, підлітки можуть втратити ті самі міцні соціальні зв’язки, якими користувалися попередні покоління.
Як розвивається самотність у підлітковому віці
Продовжнє дослідження 2765 фінських підлітків віком від 12 до 19 років показує, що самотність не має єдиного шляху. Дослідники визначили шість різних траєкторій самотності : деякі підлітки відчувають постійний низький рівень самотності, тоді як інші відчувають хронічний або коливаючий високий рівень. Значна частина респондентів (приблизно третина) відчуває підвищену самотність у певний період підліткового віку.
Ключові висновки:
- Найбільш вразливі підлітки — це ті, для яких почуття самотності з часом зростає, особливо під час переходу від молодшої школи до старшої.
- Як не дивно, хронічно самотні підлітки, як правило, добре навчаються, можливо, тому, що вони зосереджують свою енергію на школі, а не на громадському житті.
- Самотність пов’язана з депресією та виснаженням, але здається не пов’язана прямо зі вживанням психоактивних речовин.
Сила приналежності
Найважливішим висновком дослідження є захисний ефект соціальної приналежності. Підлітки, які повідомляють про сильне почуття зв’язку з кількома групами – друзями, школою, хобі та навіть більш широкими спільнотами – менш схильні відчувати хронічну самотність. Членство в різних групах має вирішальне значення : якщо покладатися лише на одне джерело соціальної підтримки (наприклад, на одну групу друзів), підлітки можуть стати вразливими, якщо цей зв’язок послабиться.
Зокрема, вищий рівень приналежності до кількох сфер пов’язаний із нижчим рівнем самотності. Це свідчить про те, що заохочення підлітків до участі в різноманітних заходах — від спорту та клубів до волонтерської роботи — може створити буфер проти ізоляції.
Що можуть зробити сім’ї та вихователі
Наслідки для опікунів зрозумілі: Активно підтримувати участь підлітків у багатьох соціальних колах. Заохочуйте участь у заходах, які сприяють згуртуванню, будь то навчальні групи, спортивні команди чи громадські організації.
Однак приналежність має бути інклюзивною. Підлітки повинні відчувати себе прийнятими такими, якими вони є, незалежно від статі, релігії чи інших характеристик.
Загальна картина
Самотність у підлітків – це не лише індивідуальна проблема; це відображення ширшої соціальної тенденції. Оскільки спільноти слабшають, а соціальні зв’язки руйнуються, підліткам може бути важко знайти зв’язки, необхідні для процвітання. Інвестиції в потужні, інклюзивні соціальні мережі є життєво важливими для захисту добробуту майбутніх поколінь.
Зрештою, ці висновки підкріплюють просте, але потужне повідомлення: люди — соціальні істоти, а приналежність — це не просто доповнення, яке приємно мати, а фундаментальна потреба.
