Не ходіть діти в африку гуляти! від неробства полізла в ютуб. Ну, там все як завжди, всі знають, щось нове про цей ресурс не розповім.
Є у мене там кілька рукодільних підписок і серед оних є підписка на канал «спорідненої душі» — жінка з золотими руками, якій все цікаво і хочеться все освоїти і спробувати, але рук всього дві. Прям рідня! і шиє, і в’яже, і слова не скаже.
В черговий раз полізла дивитися чого ж вона там намайструвала, а майструвала вона шкатулочку з-під пачки чаю на 100 пакетиків в техніці картонаж.
Я ніколи не цікавилася техніками скраббукінг і картонаж, без цього повно всяких захоплень, а тут зачепило…
Мене зацікавив процес. По-суті вийшла така собі «каша з сокири»: коробочка з-під чаю є, а щоб зробити шкатулку потрібно все інше.
Поки дивилася, зрозуміла, що мені життєво необхідна коробочка для швейних ниток, і не якась покупна, а зроблена своїми руками, ну, просто тому, що руки засвербіли зробити, поки дивилася. А, у мене з необхідного в наявності тільки тканина, ентузіазм і повне незнання процесу…
Сказано-зроблено!на наступний день була біганина по магазинах, а ще через два дні у мене в наявності з’явилося дві різних коробочки…
Ця була перша пробна… 29х29! пробувати, так пробувати! чого бути дріб’язковий-то?затівалася вона під швейні нитки, але потім все змінилося.
Ця пішла слідом за першою «по гарячих слідах» з урахуванням всіх косяків, які були допущені в першій. Трохи менше: 17х28.
Потім мені здалося, що нитками занадто привільно, а дріб’язку занадто тісно і воно все змінилося місцями.
Зараз вони зайняли кожна свій місце, а я ходжу горда і задоволена собою.
Це я все до чого: затратно буває «одним оком» дивитися на нову тінь.
